«Давайте уявимо, що перемагає Зеленський». Російські ЗМІ про Україну

У найкращих радянських традиціях «Парламентская газета» видала публікацію під заголовком «Стервятники з Брюсселя: до чого готують Київ чиновники ЄС». Джерелом шовіністичного натхнення для газети виступив один із головних спікерів російського «парламенту» - перший заступник комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимир Джабаров. Він прямо погрожує, що «якщо військовий контингент країн ЄС опиниться на території України, він автоматично стане прямим учасником конфлікту і, відповідно, цілями для Збройних сил Росії». При цьому Джабаров переконує, що «низка європейських керманичів хочуть у такий не цілком адекватний спосіб «забронювати» за собою хоч якийсь шматок української території»...

«Відхопити собі хоч якийсь шматок…»

«Парламентская газета» ставить Джабарову ну прямо-таки каверзне запитання - чому це «11 грудня ЗСУ завдали удару шістьма ракетами ATACMS по Ростовській області і при цьому не бояться ударів у відповідь?».

«Думаю, Київ цих ударів насправді боїться, - суворо заспокоює Джабаров. - Просто Зеленський поставлений у ситуацію, коли з двох зол він вибирає, на його думку, менше. І це, вважаю, його глибока помилка».

Джабаров підкреслює, що завданий 13 грудня «удар наших ПКС, який зачіпає і віддалені від лінії бойового зіткнення західні райони України, включно зі Львовом, Івано-Франківськом, Вінницею, буде для Києва дуже чутливим».

«Не виключаю, що після нього Захід натисне на київський режим, щоб ракетні удари вглиб Росії припинилися», - обнадіює Джабаров.

«...У західній політиці зараз панують розбрід і хитання - одні кажуть, що треба припинити постачати далекобійну зброю в Україну, інші, що треба тільки скоротити такі поставки. Хтось каже, що треба примиритися з Росією, а хтось закликає до максимально чутливих для нас військових дій. А такі, з дозволу сказати, політики, як нова очільниця євросоюзівської дипломатії естонка Кая Каллас, узагалі заявляють, що в Україну час вводити європейські війська, щоб «підкорювати» країну. У наявності спроба втягнути Європу у військові дії в Україні. І це, звісно, дивує, тому що, якщо військовий контингент ЄС опиниться на території країни, він автоматично стане ціллю для ЗС Росії як прямий учасник конфлікту. І та ж естонська армія з батьківщини войовничої Каллас під російськими ударами воювати зможе хвилин двадцять. Тому поки що всі заклики до війни з Росією з Європи і з Заходу загалом взагалі виглядають заявами не цілком нормальних людей», - повчає Джабаров.

На запитання газети, «до чого насправді готують Україну в ЄС?», Джабаров відповідає зі звичною самовпевненістю і попередженням: «До поділу країни. Тому що жодних підстав для того, щоб Україна увійшла в ЄС або в НАТО, немає і не передбачається. Не думаю, що вона взагалі коли-небудь зможе туди увійти. Вважаю, що заяви про нібито заплановане введення європейських військ на Україну є прихованою спробою країн ЄС заздалегідь відхопити собі хоч якийсь шматок української території. Звичайно, допускати цього не можна, оскільки такі дії загрожують великим конфліктом на континенті з непередбачуваними наслідками для самих європейців».

«З Україною все набагато складніше»

«Життя українців у 2024 році значно ускладнилося, - слізно розповідає росіянам газета «Взгляд». - Підвищено податки і військові збори, транспортні, медичні та комунальні послуги також дорожчають. При цьому посилення мобілізації та поширення феномена «бусифікації» посилюють і без того колосальний тиск на суспільство».

«На думку експертів, усе це призвело до того, що тепер українці сприймають як головного ворога не Росію, а офіс Зеленського», - робить однозначний висновок «Взгляд».

Одним із прокремлівських «експертів», якого цитує «Взгляд», виступає така собі «політолог» Лариса Шеслер. Раніше вона з'являлася на сторінках того ж «Взгляда» та інших кремлівських ЗМІ ще й як «голова Спілки політемігрантів і політв'язнів України». Цього разу ця її іпостась чомусь не згадується. Видно, згадані «політемігранти і політв'язні України» кудись розбіглися.

«Якість життя українців значно погіршилася. Доходи населення залишаються низькими, соціальні пільги не індексуються. Особливо важкий побут самотніх пенсіонерів: прогодуватися на сущі копійки від держави практично неможливо», - нарікає з Москви Шеслер... - Наприклад, ще влітку яйця коштували 30-40 гривень. Сьогодні їх продають по 60-80. За рік також удвічі подорожчав кілограм картоплі. І таке вибухове зростання на 20-30%, а то й на 50% спостерігається за багатьма категоріями продуктів».

А ще Шеслер страшенно засмучена, що в Україні «послуги ЖКГ також дорожчають... з 1 січня розщедритися доведеться навіть на найпростішу консультацію в терапевта... країну прагне покинути все більший відсоток населення - на пропускних пунктах у Європі та Росії формуються колосальні черги»...

«Причому держава неухильно котиться до демографічної катастрофи. Цього року ще сильніше проявилася жахлива тенденція: Україну масово залишають школярі. Близько 300 тис. випускників виїхали з території країни. Фактично втрачено ціле покоління. Водночас рівень смертності приблизно втричі перевищив показники народжуваності», - плачеться Шеслер. 

«Звичайно, настільки жахливе становище всередині країни не може не позначатися на настроях у ЗСУ. До населення ставляться як до гарматного м'яса. У солдатів не вкладається в голові той факт, що поки вони воюють на фронті, на їхніх дітей полюють представники ТЦК, а дружини змушені економити на простих товарах повсякденного побуту», - продовжує плакатися Шеслер.

Ну, і звісно, робить «правильний» кремлівський висновок: «До людей починає доходити, що офіс Зеленського ставиться до них як до відвертого бидла. Тому українці на сьогоднішній день тікають уже не стільки від війни, скільки від власної влади. Причому повертатися назад планує лише мала частина населення. Багато хто хоче повністю асимілюватися в країні, де знайшли тимчасовий притулок».

Плач Лариси Шеслер поспішає доповнити такий собі «економіст» Іван Лизан. Зі знанням справи він додає, що і «фінансова система України завмерла за крок від прірви», і ніяк інакше.

Щоправда, тут же Лізан змушений визнати: «Для будь-якої нормальної країни ці дані стали б смертним вироком. Але з Україною все набагато складніше. Республіка не має «національної економіки» в класичному її розумінні. Вона повністю тримається на вливаннях з боку Заходу. Тому ми не повинні обманюватися поверхневими проблемами нашого противника. Доти, доки США та ЄС готові «оплачувати банкет» офісу Зеленського, Україні великих економічних проблем не загрожує. Бюджет фінансової допомоги на 2025 рік уже розписаний. Тобто ще як мінімум 12 місяців місцеві управлінці можуть жити приспівуючи».

Щоправда, тут же Лізан змушений визнати: «Для будь-якої нормальної країни ці дані стали б смертним вироком. Але з Україною все набагато складніше. Республіка не має «національної економіки» в класичному її розумінні. Вона повністю тримається на вливаннях з боку Заходу. Тому ми не повинні обманюватися поверхневими проблемами нашого противника. Доти, доки США та ЄС готові «оплачувати банкет» офісу Зеленського, Україні великих економічних проблем не загрожує. Бюджет фінансової допомоги на 2025 рік уже розписаний. Тобто ще як мінімум 12 місяців місцеві управлінці можуть жити приспівуючи».

«І за таких обставин добровільно йти на війну хочуть одиниці. Тим часом одна з умов економічного піклування Заходу над Україною - це регулярне відправлення на фронт нових підрозділів. Справлятися з цим Зеленському стає дедалі складніше. А отже, тиск з боку союзників поступово може наростати вже у 2025 році», - обережно сподівається кремлівський «економіст».

«Обов'язково треба виходити на кордони з Придністров'ям»

«З ким розмовляти на Україні і що з нею робити після СВО?», - мучиться питанням видання з дивною назвою «Свободная пресса».

«СП» відштовхується від заяви Путіна, що «Росія, як і раніше, готова до переговорів без попередніх умов».

«Питання в тому - з ким? За словами президента, підписувати документи про мир Росія буде тільки з представником легітимних органів влади України, це формальне юридичне питання... Водночас, президент додав, що Росія буде говорити з Володимиром Зеленським, якщо він піде на вибори і отримає легітимність. Останнє - очевидно, тролінг: шансів переобиратися по-чесному в Зеленського нуль. А що, якщо він переобереться не по-чесному? Що тоді? Будемо розмовляти з ним?», - дивується «СП».

Видання цитує ще одного російського «політолога», такого собі «голову «Центру політичної просвіти» Івана Мезюхо.

Той упевнений у своїй правоті: «Давайте собі уявимо, що теоретично вибори в Україні відбулися і на цих виборах теоретично шляхом підкупу і політичних гонінь перемагає Зеленський. Навіть у цьому випадку ми отримуємо свою вигоду, тому що виборчий процес в Україні, по суті, зруйнує це терористичне державне утворення зсередини. Вибори передбачають політичну дискусію, а вона в Україні після початку спецоперації фактично заборонена».

«Я думаю, що нам є з ким розмовляти в Україні, - стверджує з надією Мезюхо. - Напевно, багато в чому йдеться про тих людей, які сьогодні не виступають, про яких багато хто забув і які фактично перебувають у якомусь підпіллі. Це і політики, і люди в органах державної влади, і військові».

Упевнений «політолог» і в тому, що «гроші на відновлення історичних регіонів у нас є».

«...З огляду на той факт, що виключити з процесів світової економіки нас не вдалося, що навіть Європа продовжує купувати наші нафтопродукти, тільки через Індію, можна сміливо говорити: за умови раціонального використання грошових коштів нам вистачить грошової маси для розв'язання інфраструктурних і соціальних проблем, зокрема й у нових суб'єктах Російської Федерації... Щоб розв'язувати ці питання, на мій погляд, доведеться створювати якийсь мікс між ринковою економікою та хай окремими, але командно-адміністративними рішеннями, що ґрунтуються на державному плані», - радить комусь Мезюхо.

Ну, і для пафосу так само підтакує Кремлю: «Сам перебіг спеціальної військової операції та геополітичні виклики, що актуалізуються, підштовхують нас до того, щоб замислитися над тим, що навіть Миколаївська та Одеська області в перспективі можуть стати частиною Російської Федерації. Так чи інакше нам доведеться вирішувати питання Придністровського регіону, тому що виклики в галузі безпеки перед ПМР зростають з кожним днем. Республіка Молдова семимильними кроками йде шляхом України. Тому нам обов'язково треба виходити на кордони з Придністров'ям, а для цього треба пройти ще досить довгу дистанцію. Тому поява нових суб'єктів Російської Федерації в перспективі можлива».

«Незрозуміло, як вони живуть»

Урядова «Российская газета» опублікувала черговий пафосний репортаж, як її кореспондент «відновлював дахи в постраждалій від боїв Авдіївці». Так-так, саме так: не зруйнованій боями, а «постраждалій»...

Наводимо найбільш показові цитати із «Российской газеты»:

«Формується чергова зміна добровольців для відновлення Авдіївки - передмістя Донецька, за яке йшли запеклі бої. Завдання - ремонтувати розбиті під час бойових дій дахи в приватному секторі. Волонтерів набирає Російська Православна Церква. Відрядних тут немає. Професійних будівельників - зовсім мало. Зате представлений практично весь зріз суспільства. Робітники, підприємці, айтішники, маркетологи, пенсіонери, артисти, музиканти, журналісти, письменники, викладачі. В одній зі змін попрацював навіть космонавт, який просив, щоправда, не вказувати його імені...». 

«У першій черзі - 250 будинків. Роботи завершено тільки на двох десятках. Дахи в Авдіївці ремонтуватимуть усю зиму, благо на півдні зими м'які».

«Антон - москвич, працював у столичній філармонії, а тепер практично весь час проводить в Авдіївці. Вважає, що тут все по-справжньому, простіше і чесніше, ніж у Москві, а життя реальне. Тут інші цінності, а столиця вже стала для нього незрозумілим і нудним мегаполісом».

«74-річний пенсіонер із П'ятигорська Олександр Купцов приїжджає працювати вже на шосту зміну».

«Бригадир Сергій Крюков з Москви - єдиний серед нас інженер-будівельник. Сергій знайомить із бригадою: Вася - сантехнік з Адлера, Вова - айтішник з Астрахані, Міха - працює в колгоспі в Калузькій області, Кузя - історик з Москви».

«Заблукати в Авдіївці не дивно. Територія немов побувала під густим метеоритним дощем і стала лякаюче одноманітною. Переорані гігантським плугом вулиці, руїни замість будинків. Намагаюся розгледіти за запітнілим вікном хоч одну вцілілу будівлю. Марно». 

«На розбитих парканах і зрешечених осколками воротах миготять часті написи «Мін немає». І рідше - «Живуть люди». Незрозуміло, як вони живуть без світла, газу, водопроводу, опалення»...

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»